Стаття присвячена дослідженню аксіологічної готовності вчителя Нової української школи до професійної діяльності. Розглянуто сутність аксіологічного підходу в освіті як методологічної основи сучасної педагогіки, що визначає систему педагогічних поглядів через призму цінності людського життя, виховання, навчання та педагогічної діяльності. Проаналізовано генезис аксіологічної науки від античних часів до сучасності, висвітлено внесок видатних філософів та педагогів у розвиток теорії цінностей. У статті розкрито понятійний апарат дослідження: аксіологія, аксіологічна готовність, аксіологічна компетентність, аксіологічна культура, ціннісні орієнтації. Особливу увагу приділено структурним компонентам аксіологічної готовності вчителя, зокрема ціннісним уявленням, ціннісним орієнтаціям, емоційному ставленню, вольовій та поведінковій готовності. Обґрунтовано важливість формування аксіологічної культури вчителя як особистісного інтегративного утворення, що включає систему цінностей на основі загальнолюдських орієнтирів. Розглянуто функції аксіологічної культури: спонукальну, пізнавальну, регулятивну, нормативну, виховну, комунікативну, творчо-конструктивну та захисну. Представлено результати емпіричного дослідження щодо використання вчителями аксіологічних підходів у професійній діяльності, які засвідчують, що більшість педагогів (52,4%) активно застосовують ціннісні підходи під час уроків, а 46,7% респондентів намагаються це робити. Визначено, що аксіологічна готовність є важливим фактором формування особистості вчителя та його здатності діяти відповідно до моральних принципів і цінностей у різних педагогічних ситуаціях.