Мова фольклорних творів на сучасному етапі також перебуває у полі зору дослідників-лінгвістів. Вчені переконані, що національно-мовна картина світу тією чи іншою мірою спроєктована на всі рівні мовної системи. Мовні засоби стилістики передають специфічні для кожної нації психоповедінкові архетипи, які в своїй сукупності відбивають узагальнені риси «душі» певного народу. Відомо, що емоційний потенціал українців при його основному тяжінні до позитивної експресії активно виявляє себе в різноманітних утвореннях із значенням зменшувальності, пестливості, причому характер української мови дозволяє створювати зменшувальні форми від слів, які в інших мовах подібних форм не мають. У цьому плані можна розглядати й унікальні українські демінутиви, що передають найвищий ступінь пестливості й адресатом яких у мовленні звичайно є діти.